Ferrari 250

Ferrari 250
Ferrari 250 GT
Виробник Ferrari
Батьківська компанія Fiat
Роки виробництва 1953 - 1964
Місце виробництва Маранелло, Італія
Попередник(и) Ferrari 212 Inter
Ferrari 212 Export
Наступник(и) Ferrari 275
Клас Гран-турізмо
Спорткар
Стиль кузова купе
кабріолет
Коробка передач 5-ступенева МКПП
Дизайнер Pininfarina

Ferrari 250 — сімейство спортивних автомобілів, які виробляються невеликими партіями з 1953 по 1964 рік ​​італійським виробником Ferrari. Під назвою Ferrari 250 також було виготовлено кілька гоночних автомобілів. 250-й був наступником моделей Ferrari 166, 195 і 212.

Число 250 в назві автомобіля показує об’єм кожного циліндра двигуна в кубічних сантиметрах.

В 1964 році серійна модель Ferrari 250 була замінена наступником Ferrari 275, обидві моделі комплектувалися двигуном Ferrari V12 Colombo.

Гоночні моделі

Типовий для Ferrari, двигун Colombo V12 дебютував на 250 в перегонах на кільцевих трасах.

225 S

Ferrari 225 S
Ferrari 225 S Vignale

Попередником моделі 250 була модель 225 S розроблена Джиро ді-Сицилія в 1952 році. Два 2-місних спортивних прототипів були побудовані Vignale: відкритий баркетта і закритого купе. Сім 225 S автомобілі брали участь у змаганнях Mille Miglia у 1952 році, але вони були затьмарені більш потужними двигунами 250 С. Також ця модель перша із Ferrari тестувалась на треке Автодром Енцо та Діно Феррарі в Імола.

250 S

Ferrari 250 S

Першою модифікацією з серії 250 стала 250 S з кузовом berlinetta, яка брала участь в 1952 році в «Мілле Мілья». Новітній продукт компанії Ferrari був довірений для випробування водіям Джованні Бракко і Альфонсо Рольф, а також групі гонщиків Mercedes-Benz 300SL - Рудольфу Караччиоло, Герману Лангу і Карлу Клінга. Машину з меншим за потужністю двигуном 230 к.с. (169 кВт) легко обганяли на довгих прямих відрізках, але вона добре показала себе на звивистих і горбистих ділянках, тому Бракко лідирував на фініші. Ця ж машина пізніше брала участь в 24 годинах Ле-Мана і Carrera Panamericana.

250 MM

Ferrari 250 MM
Ferrari 250 MM (Pininfarina)

У 1952 році Ferrari представила на Паризькому автосалоні нове шасі для двигуна 250, особливо відзначаючи при цьому успіх 250 S в «Мілле Мілья». Кузов був створений дизайнерською фірмою Pininfarina і нове купе 250 MM представлено на Женевському автосалоні в 1953 році. Цей автомобіль був простий за сучасними стандартом, але мав певний стиль з невеликими радіаторними гратами і панорамним вікном заднього виду. Фірма Carrozzeria Vignale з відкритою версією barchetta заклала нову основу стилю з утопленими фарами і бічними отворами, яка стала основною для машин Ferrari 1950-х років.

Колісна база 250 MM стала більшою, ніж у 250 S, збільшившись до 2420 мм, також збільшилася загальна маса до 850 кг. Потужність склала 240 к.с. (177 кВт).

Як і 250 S, 250 MM була спортивним автомобілем, що дебютував на Giro di Sicilia з водієм Пауло Марцотто. 250 MM з кузовом Carrozzeria Morelli під керуванням Клементе Біондетті прийшла четвертою в «Мілле Мілья» 1954 року. Двигун V12 на 250 MM був замінений на 4-циліндровий 625 TF і пізніше, в 1953 році, на 735 S.

250 Monza

Ferrari 250 Monza

Своєрідним гібридом - з легким 4-циліндровим двигуном 750 Monza і короткою колісною базою Ferrari 250 стала модель 250 Monza. Перші два автомобіля були побудовані фірмою Pininfarina з використанням вузлів Ferrari 750 Monza і Ferrari 500 Mondial, ще два - виробником автомобільних кузовів Carrozzeria Scaglietti. Хоча ця модель використовувалася в якості навчальної до 1956 року, вона не здобула великого успіху і в подальшому злиття шасі 250 і кузовів Monza не практикувалося.

250 Testarossa

Ferrari 250 Testa Rossa
Ferrari 250 GTO
Докладніше: Ferrari 250 Testa Rossa

Гоночна 250 Testa Rossa стала одним з найуспішніших гоночних автомобілів Ferrari, одержавшем три перемоги в Ле-Мані, чотири - в Себрингу і ще дві - в Буенос-Айресі. Надалі продана на аукціоні за рекордні 12,2 мільйона доларів.

250 GTO

Докладніше: Ferrari 250 GTO

Ferrari 250 GTO був розроблений для гонок і випускався в період з 1962 по 1964 рік. 250 GTO/64 являла собою рестайлінгову версію. Всього випущено 36 машин.

250 P

Ferrari 250 P

250 P була гоночним прототипом, побудованим в 1963 році. Двигун 250 від Testarossa встановлювався в середині, на шасі серії P.

250 LM

Ferrari 250 LM

В листопаді 1963 року у Парижі представлений спорткар Ferrari 250 LM, що був успішним для приватних гонщиків по всьому світу. Примітно, що на 250 LM гонщики команди North American Racing Team Йохен Ріндт і Masten Григорій у 1965 році виграли 24 години Ле-Мана. Близько 32 моделей були побудовані в 1964 і 1965 роках, з усіма, але перші мали об'єм двигуна від 3,3 л 320 к.с. (238 кВт), хоча назва не змінилася зі збільшенням об'єму. Повністю незалежна підвіска на подвійних поперечних важелях підвіски, рейкового рульового управління та чотирьох дискових гальмів. Ferrari планував, що на 250 LM буде омологірованний для гонок в групі 3 автомобілі Grand Touring, однак у квітні 1964 року FIA відмовилася зробити це, так як Ferrari побудували значно менше, ніж 100 одиниць. Тому 250 LM довелося їздити як прототип поки не був омологовані в групі 4 для сезону 1966 року.

250 Export / Europa

Ferrari 250 Europa

Сімейство Export і Europa випускалося в 1953 році і відрізнялося використанням іншого двигуна, Lampredi V12 об'ємом 2953 см3, розробленого для Формули-1.

250 Export

Модель 250 Export була схожа на 250 MM з колісною базою 2400 мм. Єдиною відмінністю був двигун Lampredi потужністю 220 к.с. (162 кВт). Представлена ​​на Паризькому автосалоні 1953 року.

250 Europa

250 Europa, також представлена ​​в 1953 році в Парижі, виглядала зовсім інакше. Розмір колісної бази становив 2800 мм, а кузов - від Ferrari America, також створений Pininfarina і Vignale. Випущена 21 машина.

Автомобілі GT

Дизайн 250 став дуже ефектним як на гоночному треку, так і на звичайній вулиці. Було побудовано безліч варіантів 250 в гоночній або вуличній комплектації.

250 Europa GT

250 GT Boano і Ellena

250 GT Berlinetta «Tour de France»

Ferrari 250 GT Berlinetta TdF

Дорожній та гоночний автомобіль категорії GT. Competizione - з італ. - "Змагання". Також відомий як 250 GT Tour de France (TdF).

Розроблений у співпраці з Pininfarina (загальна ідея) та Carozzeria Scaglietti (практична споруда та щорічний рестайлінг). Невелика кількість одиниць побудована Zagato. Кузов – повністю алюмінієвий. Випускався чотирма серіями в період 1956-1959 років (фактично автомобілі кожного наступного року випуску відрізнялися від машин року попереднього). Стилістика кузовів першої серії характеризувалася округлими лініями та відсутністю бамперів, наступні три рестайлінги були представлені більш незграбними лініями, з іншою формою фар, з різною кількістю вентиляційних отворів на стійках і з бамперами, встановленими на дорожніх екземплярах, тоді як на гоночних вони майже завжди були відсутні.

Конструктивно Ferrari 250 GT Berlinetta Competizione побудований на новому для Ferrari рамно-лонжеронному шасі з колісною базою в 260 см., пружинною передньою підвіскою, ресорною задньою і циліндричними гідравлічними амортизаторами Houdaille, що став надалі основою для всіх автомобілів Ferrari категорії GT періоду 1955- крім стандартного розміру колісної бази, що отримав і коротку версію SWB (Short Wheel Base) 240 см.

Двигун - Colombo V12, потужністю 240-260 к.с. Колісна база - 260 см.

Вироблено 73 одиниці. Ціна дорожньої версії в США – 11000 доларів.

Один із найуспішніших гоночних автомобілів Ferrari: 179 перемог у гонках різного рівня в період 1955-1967 років.

250 GT Cabriolet Pininfarina Series I

250 GT California Spyder LWB

250 GT Coupe Pininfarina

250 GT Cabriolet Pininfarina Series II

250 GT Berlinetta SWB

Ferrari 250 GT Berlinetta

Одні з найбільш відомих гоночних GT в цей час були 250 GT Berlinetta SWB з короткою колісною базою 2400 мм. Побудовано 176 екземплярів з використанням сталі та алюмінію в дорожній («Lusso») і гоночній обробках. Потужність двигуна складала від 240 к.с. (177 кВт) до 280 к.с. (206 кВт).

Розробкою 250 GT Berlinetta SWB займалися такі досвідчені гонщики, як Джіотто Біззаріні, Карло Чити і молодий Мауро Форжіері, які також створили 250 GTO. Дискові гальма вперше встановлювалися на гоночні Ferrari GT, а поєднання малої ваги, великої потужності і збалансованої підвіски зробило цю машину дуже конкурентоспроможною. Вперше представлена ​​в Парижі в жовтні 1959 році.

У 2004 році журнал Sports Car International помістив цю машину на сьоме місце в рейтингу кращих спортивних автомобілів 1960-х років. Журнал Motor Trend Classic присвоїв машині п'яте місце з десяти в списку «кращих Ferrari всіх часів».

250 GT Spyder California SWB

250 GT/E

250 GT Lusso

330 America

На 330 America встановлювалося шасі 250, але з іншим двигуном робочим об'ємом 4,0 л. Всі випущено 50 автомобілів цієї модифікації.

  • Ferrari 250 Europa GT
    Ferrari 250 Europa GT
  • Ferrari 250 GT Ellena
    Ferrari 250 GT Ellena
  • Ferrari 250 GT Cabriolet Pinin Farina
    Ferrari 250 GT Cabriolet Pinin Farina
  • 250 GT California Spyder
    250 GT California Spyder
  • Ferrari 250 GT Coupé Pininfarina
    Ferrari 250 GT Coupé Pininfarina
  • Ferrari 250 GTE
    Ferrari 250 GTE
  • Ferrari 250 GT Lusso
    Ferrari 250 GT Lusso
  • Ferrari 250 GT Zagato
    Ferrari 250 GT Zagato

Ferrari 250 в історії Lamborghini

Виробник тракторів Ферруччо Ламборгіні мав три Ferrari 250 серії: купе 250 GT з кузовом Pininfarina, 250 SWB Berlinetta з кузовом Scaglietti і 4-місний 250 від Pininfarina. Він поскаржився Енцо Феррарі на часті проблеми зі зчепленням[1] і надалі вирішив розробити власний спортивний автомобіль класу GT. Надалі Ламборгіні найняв колишніх інженерів Ferrari для розробки нової машини.[2]

У комп'ютерних іграх

  • Машина є в DLC Joes Adventure у Грі Мафія 2. У грі машина називається Delizia GrandeAmerica і є найшвидшою.

Література

  • Ascerbi, Leonardo (2006). Ferrari: A Complete Guide to All Models. Motorbooks. ISBN 0-7603-2550-2.
  • Buckley, Martin & Rees, Chris (1998). World Encyclopedia of Cars. London: Anness Publishing. ISBN 1-84038-083-7.
  • Steve McQueen’s Ferrari Races Into Christie’s http://www.christies.com/presscenter/pdf/04272007/9248.pdf [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. Copy of Interview with Ferruccio Lamborghini, page 2. Архів оригіналу за 26 жовтня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.
  2. Modern Classic: Lamborghini 350 GT. Архів оригіналу за 2 червня 2008. Процитовано 5 листопада 2012.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ferrari 250
  • п
  • о
  • р
Автомобілі Ferrari, 1947–1968 — наступна »
Тип 1940-ві 1950-ті 1960-ті
7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8
Sports 125 S 166 S 195 S 212 Exp 225 S 250 MM 250 Monza 250 GT Tour de France 250 GT SWB 250 GTO 250 LM
159 S 250 S 250 Export
GT 166 Inter 195 Inter 212 Inter 250 Europa 250 GT Europa 250 GT Boano 250 GT Ellena 250 GT Coupe PF 250 GT Lusso 330 GTC 365 GTC
275 GTB 275 GTB/4
Spyder/Cabriolet 250 GT 275 GTS 330 GTS 365 GTS
2+2 250 GT/E 330 GT 365 GT
America 340 America 375 America/MM 410 Superamerica 400 Superamerica 500 Superfast 365 California
  • п
  • о
  • р
« попередня — Автомобілі Ferrari, 1960-ті — наш час
Тип 1960-ті 1970-ті 1980-ті 1990-ті 2000-ні 2010-ті
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3
FR/FMR GT 250 275 365 GTB/4 Daytona 550 575M Maranello 599 GTB Fiorano F12berlinetta
America 330 365
250 GTO 599 GTO
2+2 250GT 330GT 365GT GTC/4 GT4 400 400i 412 456 456 M 612 Scaglietti FF
V8 California
RMR V6/V8 Dino 206 Dino 246 GT 308GTB 308i 308 QV 328 348 360 458 Italia
246 GTS 308 GTS 208 208 Turbo 328 GTB/GTS Turbo F355 F430
2+2 Dino GT4 Mondial 8 Mondial QV 3.2 Mondial Mondial t
F12 365BB 512 BB 512i BB Testarossa 512TR F512M
V12/V10/V8 250 LM 288 GTO F40 F50 Enzo Ferrari FXX FXX Evolution LaFerrari
F50 GT