ZDF

ZDF
Zweites Deutsches Fernsehen
Країна	Німеччина
Місто реєстрації	Майнц

2-й Канал Німецького Телебачення (нім. Zweites Deutsches Fernsehen, скорочено ZDF) — німецька громадська телекомпанія, заснована в Майнці. Її було створена всіма федеральними землями Німеччини. ZDF фінансується за рахунок плати за громадське мовлення та реклами. ZDF відома телевізійними форматами «HEUTE» (останні новини; впроваджені у 1963 році) та «Wetten, dass..?» (розважальне шоу, створене в 1981 році). Томас Беллут — генеральний директор ZDF — був обраний Радою з телебачення у 2011 році. ZDF з лютого 2000 року використовує дизайн, який створив Хі Лант.

Історія ZDF

Історія створення ZDF сягає 1950-х рр., коли федеральний канцлер Конрад Аденауер намагався покласти телемедіа, що бурхливо розвивалось, під контроль держави. Одним з напрямків наступу федеральної влади на ЗМІ стала спроба створити державний другий канал на противагу суспільно-правовому першому каналу ARD Das Erste. Зіткнувшись з серйозною опозицією — функціонерами ARD, що не бажали терпіти державних конкурентів, так і урядами федеральних земель, що не хотіли посилення федерального центру, Аденауер намагався втілити свій проєкт аж до початку 1960-х рр., поки в 1962 р. вердикт федерального конституційного суду визнав саму можливість створення державного телебачення незаконною і заборонив федеральному центру будь-які спроби створення подібних ЗМІ. Як альтернатива був створений другий, також суспільно-правовий канал — ZDF. Він відрізнявся від ARD тим, що ARD була децентралізованою структурою, співдружністю множини місцевих компаній, а ZDF створювалася спочатку як вертикально організований, централізований проєкт. Тим часом Аденауерові вдалося домогтися деякого мінімального успіху — так, в керуючій раді ZDF більшість місць займали представники Християнсько-демократичного союзу (ХДС), до якої належав і канцлер — на відміну від більшості рад на ARD, де позиції ХДС були не такі сильні. Сьогодні в керуючій раді представлені представники 16 земель ФРН, католики, протестанти, євреї, інші організації та партії.

Станція розпочала мовлення в Ешборні (недалеко від Франкфурта-на-Майні) 1 квітня 1963 року із виступу першого генерального директора Карла Холзамера. Першу програму в кольорі телекомпанія випустила в ефір у 1967 році. У 1974 році ZDF перемістив свою основну базу до Майнца-Лерхенберга, пізніше на недовгий час — до Вісбадена. Сьогодні штаб-квартира ZDF знаходиться у Майнці.

ZDF очолює генеральний директор (інтендант), який обирається Радою телебачення ZDF.

Генеральні директори з дня заснування ZDF

• 1963—1977: Карл Гольцамер^[de]
• 1977—1982: Карл-Гюнтер фон Газе^[de]
• 1982—2002: Дітер Штольте
• 2002—2012: Маркус Шахтар
• з 2012 року: Томас Беллут

Сучасний стан

ZDF займає стійке положення на ринку німецьких медіа. Телевізійний комплекс в Майнці-Лерхенберзі, побудований у 1980-х роках, досі є одним з найсучасніших і найупорядкованіших телевізійних комплексів Німеччини. Рекламна кампанія, обрана ZDF в останні роки, спрямована на залучення більш молодої та динамічної аудиторії, на противагу консервативному ARD. У 2001 році ZDF виробив ребрендинг, замінивши свій старий блакитно-зелений логотип на більш динамічний помаранчевий.

Керівники ZDF

• Директор (Intendant) — Томас Беллут
• Програмний директор (Programmdirektor) — Норберт Гіммлер
• Головний редактор (Chefredakteur) — Петер Фрай
• Адміністративний директор (Verwaltungsdirektor) Ганс Йоахім Зуха

Ставлення до України

Редакція ZDF має проросійську та українофобну позицію. Часто у під видом сатиричних програм транслюються українофобські заклики, висміюються досягнення України. Наприклад, результати Революції гідності, у негативному світлі висвітлювався процес АТО.

2022 року «журналіст» телеканалу Армін Кьорпер, який очолює московське бюро, зняв репортаж у окупованому росіянами Маріуполі. Він розповідав про життя в окупованому місті, спотворюючи картину і не згадуючи, хто знищив місто. Журналіст заявляв, що більшість жителів налаштовані проросійськи.

Речник МЗС України Олег Ніколенко заявив, що візит керівника московського бюро ZDF до окупованого Маріуполя без згоди України став порушенням українського законодавства^[1].

Плата за суспільне мовлення

З 1 січня 2009 року плата у Німеччині за громадське мовлення (радіо, телебачення, інтернет-медіа) становить 17,98 € на місяць. Ці внески не стягує безпосередньо ZDF. Цим займається організація GEZ-Gebühren. Ці внески покривають велику частину затрат на продукцію, оформлення та транслювання державних каналів. До таких у Німеччині відносяться ARD, ZDF, ARTE, Deutschlandradio та інші [1] [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]. Кожен житель Німеччини зобов'язаний виплатити цей ліцензійний збір за користування радіо, телебачення або іншим відповідним пристроєм (наприклад, комп'ютером або мобільним телефоном з доступом до Інтернету).

Оскільки ZDF є каналом, а не мережею, то він транслюється по свій Німеччині без певних регіональних відмінностей з використанням низки сигналів ретрансляторів. Передавачі ZDF передають цифровий сигнал. Аналогові сигнали згорнули свою роботу у Німеечині упродовж 2002—2008 років.

ZDF включає низку каналів, які виходять у цифровій якості з 1997 року. Їх можна дивитись і через супутник (ASTRA 1H) та по кабелю.

Телеканали

1. ZDFneo — поєднання розваг, документальних фільмів, фантастики, музики і комедії. Він прийшов на зміну ZDFdoku в листопаді 2009 року і користується найбільшою популярністю у віковій групі від 25 до 49 років.
2. ZDFinfo — факти із журналів ZDF і 3sat в галузі мистецтва, науки, економіки, навколишнього середовища, охорони здоров'я, поточні події і новини.
3. ZDFkultur замінив ZDFtheaterkanal у травні 2011 і пропонує більш широке коло мистецтва, включаючи, наприклад, поп-музику та ігри.
4. ZDFmobil включає ZDF, 3sat, KI.KA / ZDFneo (поділ часу) і ZDFinfo.

Онлайн

На офіційному сайті ZDF.de пропонується довідкова інформація про програми ZDF та їх героїв; ZDFheute є миттєвим сервісом новин для користувачів Інтернету; ZDFtivi — сайт для дітей.

ZDF пропонує все більше число архівних елементів і навіть повні програми для перегляду за запитом через ZDFMediathek (інтегрована платформа потокового відео, яка також включає в себе RSS-канали та подкасти послуг). ZDFMediathek зараз має тенденцію до розширення з четвертини програм ZDF до половини. Вона буде офіційно представлена як повноцінний телесервіс на Internationale Funkausstellung. Це означає, що програми ZDF будуть доступні в ZDFMediathek у будь-який час упродовж одного тижня після оригінальної трансляції.

Глядачам, які мають додаткове цифрове обладнання і спеціальне програмне забезпечення, а також доступ до ADSL і VDSL (платформи були запущені торік), вже можна дивитися програми з ZDFMediathek на своїх телевізорах. Глядачі на ходу також можуть отримати доступ до програм ZDFMediathek за допомогою відеоподкасту або UMTS на своїх мобільних телефонах.

ZDF у цифрах

Суспільне мовлення в Німеччині в значній мірі фінансується за рахунок абонентської плати, заборгованості домогосподарств за радіо чи телебачення (37млн). За рекомендацією незалежної групи експертів, рівень плати встановлюється спільним рішенням усіх федеральних земельземель на строк до п'яти років. Тарифи стягуються на GEZ — агентство, спеціально створене для цієї мети громадськими мовниками. Доходи розподіляються між ZDF і регіональними станціями громадського мовлення асоціації ARD, яка також запускає ряд телевізійних каналів і радіостанцій.

Ліцензійний збір складається з двох елементів: базовий тариф (нині 5,76 євро на місяць) і телевізійна плата (12,22 Є). Домогосподарства, які користуються телевізорами, таким чином, зобов'язані платити 17,98 євро на місяць (215,76 на рік). Частка ZDF становить 26 відсотків ^{[2] [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]}.

Реклама і спонсорство є іншими важливими джерелами фінансування. Рекламний час для ZDF і ARD законодавчо обмежений до максимум двадцяти хвилин на день з понеділка по суботу до 20 години.

З моменту запуску перших комерційних телевізійних станцій у Німеччині в 1984 році ZDF ARD активно конкурують за увагу глядачів. Сьогодні ці дві конкуруючі групи ЗМІ домінують у комерційному секторі телебачення в Німеччині.

Понад 90 відсотків глядачів отримують телевізійний сигнал по кабелю або через супутник. Відповідно платне телебачення і на сьогодні у Німеччині не має значного впливу ^{[3] [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.].}

Частка аудиторії

Партнерські теле- та радіопродукти

Крім свого основного телеканалу ZDF, в тому числі послуги телетексту — ZDFtext, німецьке телебачення ZDF працює або індивідуально, або з партнерами (ряд телевізійних каналів і

пов'язаних з ними послуг засобів масової інформації).

3sat

Запущений в 1984 році, є найтривалішим європейським проєктом супутникового телебачення з чотирьох німецькомовних суспільних мовників ARD і ZDF (Німеччина), ORF (Австрія) і SF-DRS (Швейцарія). Наповнення 3sat в основному культурне. Центр каналу розміщений на ZDF в Майнці.

ARTE

Двомовний європейський культурний канал. Франко-німецьке співробітництво розпочалось в 1992 році. З тих пір він увійшов у партнерські відносини з рядом європейських суспільних мовників; спільна відповідальність лежить на його акціонерах (ARTE France 50 %, ARD і ZDF — 25 % кожний).

KiKA

Спільний дитячий канал ZDF та ARD. Відколи він почав транслюватись (1997 р.), відтоді пропонує вільну від насильства якісну альтернативу для молодої аудиторії.

PHOENIX

Телеканал Phoenix — спільний проєкт ZDF та ARD, який почав транслюватись у 1997 році. Він спеціалізується на поглибленому аналіз і прямій трансляції політичних дебатів і громадських заходів.

DW-tv

Громадський мовник компанії Deutsche Welle, який передає деякі програми ZDF для міжнародної аудиторії.

Deutschlandradio

Deutschlandradio з двома національними каналами радіо «Deutschlandfunk» і «Deutschlandradio Kultur» спільно управляють ZDF і ARD. Національне громадське радіо співпрацює із ZDF у різних галузях, наприклад, адміністрації та навчанні, а також відбувається одночасна трансляція постійних телевізійних ток-шоу на радіохвилях^{[4] [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]}.

Членство ZDF

ZDF стала повноправним членом Європейського мовного союзу в 1963 році. Вона також має безліч окремих угод про співпрацю з мовними компаніями по всьому світу. ZDF є прихильником HbbTV (Телевізійного стандарту для передачі додатків з інтернету на телевізор), який сприяє створенню відкритого європейського стандарту для змішаних телевізійних приставок для користування мультимедійними додатками з єдиного користувальницького інтерфейсу.

Посилання

• http://www.zdf.com [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.zdf.de [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]

п о р Члени Європейської мовної спілки Члени  Österreichischer Rundfunk •  Іджтімай Телевізія •  Radio Televizioni Shqiptar •  Établissement public de télévision та Radio Algérienne •  Ràdio i Televisió d'Andorra •  Vlaamse Radio- en Televisieomroeporganisatie та Radio-Télévision Belge de la Communauté Française •  Болгарське Національне Телебачення та Болгарське національне радіо •  Радіо та телебачення Боснії і Герцеговини •  Радіо Ватикану •  BBC та United Kingdom Independent Broadcasting (ITV • STV Group • Channel Four Television Corporation • S4C) •  Громадське телебачення Вірменії та Громадське радіо Вірменії •  Грецька корпорація телерадіомовлення •  Громадське мовлення Грузії •  TV 2 та Данське радіо •  Eesti Rahvusringhääling (ETV) •  Єгипетське об'єднання радіо та телебачення •  Ізраїльська корпорація телерадіомовлення •  Raidió Teilifís Éireann та TG4 •  Ríkisútvarpi •  RTVE та Cadena SER •  Radiotelevisione Italiana •  Йорданська телерадіокорпорація •  Cyprus Broadcasting Corporation •  Латвійське телебачення та Латвійське радіо •  Литовське національне радіо і телебачення •  Télé Liban •  Лівійський національний канал •  RTL Group та Radio 100,7 •  Македонська телерадіокомпанія •  Public Broadcasting Services •  Société Nationale de Radiodiffusion et de Télévision •  Телерадіо-Молдова •  Radio Monte-Carlo, TMC та Monaco Média Diffusion •  Nederlandse Publieke Omroep •  ARD та Zweites Deutsches Fernsehe •  Norsk Rikskringkasting та TV 2 •  Telewizja Polska та Polskie Radio •  Rádio e Televisão de Portugal •  Румунське телебачення та Румунська радіомовна компанія •  San Marino RTV •  Радіо Телебачення Сербії •  Радіо і телебачення Словаччини •  Radiotelevizija Slovenija •  Établissement de la radiodiffusion-télévision tunisienne •  Турецька телерадіокомпанія •  MTVA та Duna •  Національна суспільна телерадіокомпанія України •  Yle •  Europe 1 та Groupement des Radiodiffuseurs Français de l'UER (TF1 • France Télévisions • Canal+ • Radio France • France Médias Monde) •  Хорватське радіотелебачення •  Česká televize та Český rozhlas •  Radio Televizija Crne Gore •  SRG SSR •  Sveriges Television, Sveriges Radio та Sveriges Utbildningsradio Асоційовані члени  Australian Broadcasting Corporation, FreeTV Australia та Special Broadcasting Service •  Телебачення Бангладеш •  Радіо Культура •  Radio Television Hong Kong •  Imedi TV та Руставі 2 •  All India Radio •  Телерадіомовлення Ісламської республіки Іран •  Хабар •  Canadian Broadcasting Corporation •  Центральне телебачення Китаю та Медіагрупа Шанхаю •  Кубинський інститут радіо та телебачення •  Mauritius Broadcasting Corporation •  Radio Televisyen Malaysia •  TVNZ та Radio New Zealand •  Телебачення Султанату Оман •  Korean Broadcasting System •  South African Broadcasting Corporation •  Organisme de la Radio-Télévision Arabe Syrienne •  American Broadcasting Company, American Public Media, CBS, National Public Radio, NBC та WFMT •  Canal 13 •  NHK, Tokyo Broadcasting System та Tokyo FM Колишні члени  Нове грецьке радіо, інтернет та телебачення •  Ізраїльське управління телерадіомовлення •  Antena 3 Radio та Cadena COPE •  Теле-Монте-Карло •  Корпорація телерадіомовлення Лівійської Джамаїірії •  Udruženje javnih radija i televizija •  Словацьке телебачення та Словацьке радіо •  Угорське телебачення та Угорське радіо •  TV3 •  Чехословацьке телебачення •  TV4 •  Югославське радіо та телебачення •  Белтелерадіокомпанія •  Перший канал, Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія, Радіостанція Маяк та Радіостанція Орфей

1. ↑ Німецький телеканал зняв репортаж у Маріуполі. МЗС вимагає пояснень. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 лютого 2024.