Sikorsky S-67 Blackhawk
| S-67 Blackhawk | |
|---|---|
 | |
| S-67 Blackhawk у 1972 | |
| Призначення | Ударний/штурмовий вертоліт |
| Походження |  США |
| Виробник | Sikorsky Aircraft |
| Перший політ | 20 вересня 1970 |
| Статус | Розбився (аварія у 1974) |
| Кількість | 1 |
Sikorsky S-67 Blackhawk був прототипом ударного вертольота який з власної ініціативи у 1970 році побудувала компанія Sikorsky Aircraft. Вертоліт був двомісним з тандемним розташуванням пілотів навколо динамічного приводу і гвинтової системи на базі Sikorsky S-61, він призначався як ударний вертоліт або транспорт для 8 бійців.
Проектування і розробка
СППВП та S-66
1 вересня 1964 армія видала запит на пропозиції за програмою системи провідної повітряної вогневої підтримки (СППВП).[1] Lockheed представив свою конструкцію CL-840, комбінований вертоліт з жорстким ротором.[2] Sikorsky представив S-66, на якому як хвостовий гвинт було встановлено "Rotorprop", який при зростанні швидкості обертався на 90°, щоб слугувати штовхаючим гвинтом.[3] S-66 короткі, фіксовані крила і мав турбовальний двигун Lycoming T55 потужністю 3400 к.с. Машина мала швидкість 370 км/год з можливістю розганятися до 460 км/год на короткі періоди.[4]
Армія підписала контракти з Lockheed і Sikorsky на подальші дослідження 19 лютого 1965.[1] 3 листопада 1965 армія визнала переможцем програми СППВП Lockheed. Армія вважала розробку Lockheed менш витратною, з можливістю швидкого випуску і такою яка має менше технічних ризиків ніж Rotorprop Сікорського .[1]
Розробка S-67
Після призупинення програми системи провідної повітряної вогневої підтримки, Сікорський запропонував озброєну версію SH-3 Sea King (Sikorsky S-61). Після деяких проблем з СППВП, компанія розробила проміжний, швидкісний, ударний вертоліт під назвою Sikorsky S-67 Blackhawk у 1970.[1][3][5] Проєктні роботи над S-67 було розпочато у листопаді 1969 з випуском прототипу у лютому 1970. Вперше у повітря Blackhawk піднявся 20 вересня 1970.[6]
S-67 мав п'ятилопатеві несучий і хвостовий гвинти. Несучий гвинт було взято від S-61, але він був модифікований, було встановлено обтічник втулки, закінцівки лопатей несучого гвинта і спеціальне зчленування "alpha-1" яке було додано до органів управління несучого гвинта для збільшення загальної чуттєвості рискання чим збільшило діапазон рискання. Метні 20° закінцівки лопатей несучого гвинта допомагали подолати явище яке мало назву кратне коливальної доріжки, яке викликало зміну закінцівки доріжки на високих числах Маха.[5][7] Це дозволило S-67 досягти і утримувати велику крейсерську швидкість. Для зменшення лобового опору, стійки основного шасі прибиралися у крилові спонсони. Вертоліт мав гальма швидкості на крилах[8] які допомагали скинути швидкість або збільшити маневреність.[3]
S-67 мав пересувний дисплей-мапу, органи управління радіостанцією і системи нічного бачення. Озброєння складалося з тактичної збройної турелі (TAT-140) з 30 mm (1,2 in) гарматою і 16 ПТКР TOW, НАР 2,75-inch (70 mm) або ракет AIM-9 Sidewinder.[3] Blackhawk мав два двигуни General Electric T58-GE-5 потужністю 1 500 shaft horsepower (1 100 kW).[9]
Історія використання
Оцінювання і рекорди
S-67 Blackhawk, разом з Bell 309 KingCobra, взяв участь у серії льотних випробувань у 1972 для армії США.[10] Жоден з них не було обрано на заміну AH-56 Cheyenne. Натомість, армія вирішила створити нову програму — Сучасний ударний вертоліт, яка привела до появи AH-64 Apache через кілька років.
Під час різних маркетингових турів S-67 виконував різні аеробатичні маневри, в тому числі бочки, перевороти і петлі. S-67 заробив репутацію дуже рівного і чуттєвого у керуванні, не дивлячись на розміри і швидкість.
Під пілотування льотчиків-випробувачів Курта Кенона та Бірона Грехема, S-67 встановив два світових рекорди швидкості класу E-1 14 грудня 1970 пролетівши зі швидкістю 348,97 км/год (217 миль/год) відстань у 3 км[11] і зі швидкістю 355,48 км/год (221 миль/год) відстань від 15 до 25 км 19 грудня 1970.[12] Ці рекорди протрималися 8 років.
У 1974 S-67 отримав 1,1 м гвинт фенестрон замість звичайного хвостового гвинта.[3] S-67 це гвинт пройшов 29 годин льотних випробувань для порівняння зі звичайним гвинтом.[13] У такій конфігурації вертоліт досягнув швидкості у 370 км/год.[3] Оригінальний хвостовий гвинт і вертикальний кіль було повернуто у серпні 1974.
Аварія і подальше існування
Єдиний прототип S-67 розбився при виконанні пілотажу на малій висоті на авіашоу у Фарнборо у вересні 1974. Під час бочки на малій висоті, ніс виявився надто близько до землі для безпечного виконання маневру. Вертоліт врізався у землю і одразу спалахнув. Льотчик-випробувач Стю Крег загинув від удару, а другий пілот, Курт Кенон, помер від поранень через дев'ять днів.[14]Після цієї аварії розробка S-67 була припинена.[9]
Армія США надала назву Black Hawk вертольоту Sikorsky UH-60 Black Hawk.
Льотно-технічні характеристики (S-67 Blackhawk)
Джерело: Illustrated Encyclopedia of Helicopters,[3] Attack Helicopter Evaluation[15]
Основні характеристики
- Екіпаж: 2 (тандемне розташування)
- Пасажиромісткість: до 15 бійців[3]
- Вантажопідйомність: 3600 кг
- Довжина: 22,6 м
- Висота: 4,57 м
- Діаметр несучого гвинта: 18,9 м
- Крило у плані: NACA 0012 Mod
- Маса порожнього: 5681 кг
- Максимальна злітна маса: 11010 кг
- Силова установка: 2 × турбовальний T58-GE-5 1500 кс ( 1100 кВт)
- Повітряний гвинт: 5-лопатевий несучий і хвостовий гвинти
Льотні характеристики
- Практична дальність: 354 км
Озброєння
- Стрілецько-гарматне: 1x 30 мм гармата[3]
- Керовані ракети: ПТКР 16x TOW[3]
- Некеровані ракети: 70 мм НАР[3]
Див. також
- Схожі розробки
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
Примітки
- ↑ а б в г Office of the Assistant Vice Chief of Staff of the Army (OAVCSA). An Abridged History of the Army Attack Helicopter Program, pp. 4–5, 9. Washington, DC: Department of the Army. 1973.
- ↑ Landis and Jenkins 2000, pp. 25, 85–87.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Apostolo 1984, p. 89.
- ↑ Landis and Jenkins 2000, p. 21.
- ↑ а б Leoni, Ray. Black Hawk: The Story of a World Class Helicopter, p. 70. American Institute of Aeronautics and Astronautics, 2007. ISBN 978-1-56347-918-2.
- ↑ Yamakawa, et al. 1972, p. 1.
- ↑ US Patent: Blade for High Speed Helicopter (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
- ↑ Yamakawa, et al. 1972, p. 49.
- ↑ а б Donald 1998. p. 845.
- ↑ Verier, Mike. Bell AH-1 Cobra, p. 138. Osprey Publishing, 1990. ISBN 0-85045-934-6.
- ↑ Speed over a straight 3 km course at restricted altitude : km/h. Fédération Aéronautique Internationale. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 5 серпня 2007.
- ↑ Speed over a straight 15/25 km course : 355.48 km/h. Fédération Aéronautique Internationale. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 5 серпня 2007.
- ↑ Cocke, Karl E. Department of the Army Historical Summary: FY 1974, Chapter XI [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]. U.S. Army Center of Military History, 1978.
- ↑ Great Britain 1976.
- ↑ Yamakawa, et al. 1972, pp. 49–51.
Джерела
- Витяги з тексту Historic U.S. Army Helicopters - Modern era helicopters
- Apostolo, Giorgio. The Illustrated Encyclopedia of Helicopters. New York: Bonanza Books. 1984. ISBN 978-0-517-43935-7.
- Donald, David. "Sikorsky S-67, S-69 and S-72".The Complete Encyclopedia of World Aircraft. New York: Barnes & Noble Books, 1998. ISBN 978-0-7607-0592-6.
- Great Britain. Sikorsky S-67 Blackhawk N671SA: Report on the Accident at Farnborough, Hampshire, England on 1 September 1974 [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Aircraft accident report, 1/76. London: H.M.S.O., 1976. ISBN 0-11-511433-5.
- Landis, Tony and Dennis R. Jenkins. Lockheed AH-56A Cheyenne. Warbird tech series, v. 27. North Branch, MN: Specialty Press Publishers and Wholesalers, 2000. ISBN 1-58007-027-2.
- Yamakawa, George M., Albert L. Winn, Raymon B. Smith, Roy J. Anderson, Jr., and Warren E. Griffith, II. Attack Helicopter Evaluation, Blackhawk S-67 Helicopter. Ft. Belvoir: Defense Technical Information Center, July 1972. Retrieved on 22 December 2010.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sikorsky S-67 Blackhawk |
- Sikorsky S-67, First Blackhawk on helis.com [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|
