STS-92

STS-92 (100 політ шатл, 28 політ «Діскавері»)

Космічний корабель

Діскавері OV-103

Тип космічного корабля

спейс-шатл

Екіпаж

Місце запуску

Кеннеді LC-39B

Дата запуску

11 жовтня 2000 23:17 UTC

Місце посадки

Едвардс Runway 22

Дата посадки

24 жовтня 2000 20:59:47 UTC

Тривалість польоту

12 діб 21 година 43 хвилини

Апогей

394 км

Перигей

386 км

Орбітальний період

92,3

Нахил орбіти

51,6 градусів

Пов'язані місії

Попередня місія	Наступна місія
STS-106	STS-97

STS-92 — космічний політ космічного човника «Діскавері» за програмою «Спейс Шатл», стартував 11 жовтня 2000. Продовження збірки Міжнародної космічної станції. «STS-92» — сотий політ за програмою «Космічний човник», 5-й політ шатла до МКС. Астронавти провели в космосі близько 11 діб і благополучно приземлилися на авіабазі Едвардс 20 жовтня 2000 року.

Екіпаж

(НАСА): Брайан Даффі (англ. Brian Duffy) (4), командир
Памела Мелрой (1) пілот
Лерой Чиао (3) 1 спеціаліст польоту
Вільям Макартур (3) 2 фахівець польоту
Пітер Вайсофф (4) 3 спеціаліст польоту
Майкл Лопес -Алегріа (2) 4 фахівець польоту
Коїті Ваката (2) спеціаліст польоту 5 — JAXA

Місія

Шаттл доставив до МКС фермову конструкцію Z1, гіроскопи, адаптер PMA — 3 (на палеті Спейслаб) і два теплопроводи DDCU (DC-to-DC Converter Unit).

Ферма «Z1» — перша зовнішня базова ферма встановлена на МКС, яка дозволила встановити на «Юніті» перші сонячні батареї США для початкового живлення під політ 4А (STS-97). Система зв'язку Ku-діапазону забезпечила виконання програм науковців і телебачення США під час польоту 6А (STS-100). «Гіродини» (гіроскопи для управління моментом) важать близько 27 кг і забезпечують немеханічне (з електричним приводом) управління орієнтацією. Були активовані під час польоту 5А (STS-98). Гермоадаптер PMA-3 використовувався для установки сонячних батарей на польоти 4А і «5А».

Місія включала сім днів польоту в зістикованому стані з космічною станцією, чотири виходи і дві перевірки стикувань.

Протягом чотирьох запланованих виходів у відкритий космос, дві команди космонавтів і досвідченого оператора маніпулятора співпрацювали, встановлюючи структуру ферми «Z1» (Z для зенітного порту) у верхній частині сполучного вузла США «Юніті», доповнювали МКС гермоадаптером PMA-3 для майбутніх підключень нових компонентів станції і для спрощення стикувань. МКС підготовлена до прийому першого основного екіпажу (МКС-1).

Протягом четвертого виходу у відкритий космос, астронавти Уайсофф і Лопес-Алегрія протестували реактивний ранець SAFER, відлітаючи від МКС на 15 м, залишаючись при цьому прив'язаними до космічного апарату^[1].