PDC

Ця стаття покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши посилання на додаткові джерела. (6 серпня 2023)

PDC (англ. Personal Digital Cellular) — це система другого покоління мобільної телефонії, яку винайшли і використовували в Японії з 1994 року. Розроблена в Японії в 1993 році система PDC (подібно до D-AMPS в США і GSM в Європі) використовувала TDMA; спочатку вона називалася JDC (Japan Digital Cellular).

Після піку майже 80 мільйонів абонентів у PDC, у грудні 2005 року це було вже 46 мільйонів абонентів. Використання припиняється на користь 3G технологій, таких як W-CDMA і CDMA2000.

Система PDC використовує множинний доступ TDMA / FDMA, частота 800 МГц, ширина каналу 25 кГц (до абонента 810—888 МГц, 893—958 МГц від абонента) і 1,5 ГГц (до абонента 1477—1501 МГц, 1429—1453 МГц від абонента).

Джерела

  • Збірник наукових праць ВІТІ НТУУ «КПІ» № 1 — 2011 УДК 621.395.721[недоступне посилання з травня 2019]
  • В Японии больше всего абонентов W-CDMA сетей

Див. також

  • 2G
Інформаційні технології Це незавершена стаття про інформаційні технології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.