Magister militum

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій
п о р

Magíster mílitum (магістр армії) — вища військова посада в епоху Пізньої Римської імперії, запроваджена внаслідок військових реформ Костянтина Великого.

Посада з'явилася в першій половині IV століття, коли Костянтин Великий позбавив префектів преторія їх військових функцій. Спочатку були створені дві посади — магістри піхоти (лат. magister peditum) і магістр кінноти (лат. magister equitum, ця посада існувала ще в республіканському Римі), що командували, відповідно, піхотою і кіннотою (до складу їх не входили палацові війська — scolares (схоли), і domestici et protectores (доместики-протектори). Магістр піхоти при цьому вважався більш старшим^[1].

При спадкоємцях Костянтина Великого посада також отримала територіальну прив'язку: призначалися окремі magistri militum для кожної з чотирьох префектур — Галії, Італії, Ілліріка і Сходу (лат. per Gallias, per Italiam, per Illyricum, per Orientem), а також для діоцезів Фракії і Африки, при цьому існували і магістри, що перебували безпосередньо при імператорові, — вони називалися (лат. magistri in praesenti).

З часом і магістр піхоти і магістр кінноти почали командувати обома родами військ, називаючись magister militum. При цьому даним терміном називалися також офіцери-головнокомандувачі, яким підкорялися магістри піхоти і кінноти.

При одночасному командуванні і кіннотою і піхотою носій посади також називався магістр піхоти і кінноти (лат. magister equitum et peditum) або (у Західній імперії) магістр обох військ (лат. magister utriusquae militiae). Оскільки в руках магістрів армії було командування збройними силами, вони були вельми вагомими фігурами в державі. Наприклад, магістри піхоти Сільван і Ветраніон під час правління Констанція II оголосили себе імператорами, спираючись на свої війська, а Стиліхон і Ріцімер володіли величезною владою, не претендуючи на формальний титул.

Магістри армії в державній табелі про ранги мали вищий чин, і, як і префекти преторія, титулувалися «ясновельможними панами» (viri illustres).

Кількість магістрів армії поступово збільшувалася, в VI столітті Юстиніан I призначив магістрів до Вірменії (лат. magister militum per Armeniam, раніше ця область підкорялася магістрові Сходу), відвойованої в вандалівАфрику (лат. magister militum per Africam) і захоплену в вестготів Південну Іспанію (лат. magister militum Spaniae).

Протягом VI століття, у зв'язку із зовнішніми і внутрішніми труднощами, у віддалених провінціях виникла необхідність об'єднати в руках однієї людини цивільну і військову владу. Таким чином були утворені екзархати в Карфагені і Равенні.

Титул також інколи використовувався в ранньосередньовічній Італії для позначення вищого військового командування (наприклад, в Папській державі і в Венеції, дожі які вважали себе спадкоємцями екзарха Равенни).

1. The Prosopography of the Late Roman Empire, Vol. 2, AD 395—527 [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]
2. Der Dux Mogontiacensis und die Notitia Dignitatum [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Магістратури, посади і титули в Стародавньому Римі Республіка Ординарні Cursus honorum: Військовий трибун → Квестор → Едил → Претор, пропретор → Консул, консул-суффект, проконсул (список) → Цензор Екстраординарні Диктатор і Начальник кінноти (список) · Інтеррекс · Військовий трибун з консульською владою · Децемвіри · Тріумвір Релігійні Великий понтифік · Колегія понтифіків · Священний цар · Авгур · Августал · Арвальські брати · Весталка · Гаруспік · Салій · Феціал · Фламін Військові Опціон  · Центуріон  · Приміпіл  · Військовий трибун  · Легат (командир легіону)  · Імператор Інші Принцепс сенату · Народний трибун (Плебейський трибун)  · Легат (посланець)  · Ліктор Рання імперія Імператор (список) · Консул (список) · Претор · Префект преторія  · Префект міста  · Префект Єгипту  · Префект аннони  · Префект вігілів  · Легат  · Військовий трибун  · Прокуратор  · Намісник провінції див. також: Імператорська рада Пізня імперія Верховна влада Домінус  · Август  · Цезар  · Тетрархія Республіканські магістратури Консул (список) · Претор Центральні адміністративні посади Препозит священної спочивальні  · Магістр офіцій  · Коміт священних щедрот  · Коміт приватних справ  · Коміт доместиків  · Магістр армії  · Квестор священного палацу  · Приміцерій священної спочивальні  · Приміцерій нотаріїв  · Начальник канцелярії Провінційна адміністрація Префект міста  · Префект преторія  · Вікарій  · Ректор  · Корректор  · Консуляр Титули Vir illustris  · Vir spectabilis  · Vir clarissimus  · див. також: Консисторій Стародавній Рим  · Історія  · Магістратура  · Портал