Пій VII

Слуга Божий
Пій VII
(Pius PP. VII)
Папа Римський
14 березня 1800 — 20 серпня 1823
Попередник: Пій VI
Наступник: Лев XII
Ім'я при народженні: італ. Barnaba Niccolò Maria Luigi Chiaramonti
Дата народження: 14 серпня 1742(1742-08-14)[1][2][…]
Місце народження: Чезена, Папська держава
Дата смерті: 20 серпня 1823(1823-08-20)[1][2][…] (81 рік)
Місце смерті: Рим, Папська держава[5]
Поховання: собор Святого Петра
Громадянство: Папська держава
Релігія: католицька церква[6]
Батько: Scipione Maria Niccolo Chiaramontid[7]
Мати: Giovanna Coronata Ghinid[7]
Інтронізація: 21 березня 1800
У миру: Барнаба Нікколо Марія Луїджі К'ярамонті
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Пій VII (світське ім'я: Барнаба Нікколо Марія Луїджі граф К'ярамонті, італ. Barnaba Niccolò Maria Luigi Chiaramonti; 14 серпня 1742 — 20 серпня 1823) — 251-й папа римський з 14 березня 1800 року по 20 серпня 1823 року.

Біографія

Барнаба Нікколо Марія Луїджі, граф К'ярамонті народився 14 серпня 1742 року у Чезені у шляхетній родині, був наймолодшою дитиною у сім'ї. Його батьками були граф Шипіоне (Сціпіон) К'ярамонті (30.04.1698 — 13.09.1750) та маркіза Джованна Короната Ґіні (пом. 22.11.1777). Через свою мати він був близьким родичем свого попередника на папському престолі — Пія VI (Джованні Анджело Браскі). Два його брати були єзуїтами, два інших — капуцинами, а мати, коли залишилася вдовою, стала кармеліткою. Барнаба К'ярамонті вступив 21 вересня 1765 року в орден св. Бенедикта, узявши собі чернече ім'я Григорій (італ. Gregorio). Навчався у Падуї, Пармі та Римі. 16 грудня 1782 його номіновано, а 21 грудня того ж року і призначено єпископом у Тіволі, у 1785 став єпископом у єпархії Імола (1785—1816) та кардиналом-священником титулярної церкви Сан Каллісто у Римі (1785—1800).

Понтифікат

Після смерті Пія VI, який був заарештований французами та вивезений у фортецю Валанс, конклав зібрався 30 листопада 1799 року у Венеції у бенедиктинському монастирі Сан Джорджіо Маджоре відповідно до передсмертного рішення папи. Головував на конклаві видатний юрист кардинал-диякон Ерколе Консальві, який пізніше як державний-секретар зіграв не останню роль у підтримці авторитету апостольської столиці. Головними кандидатами на папську тіару було троє кардиналів, однак проти двох з цих кандидатів різко виступила Австрія. Таким чином жоден з них не міг набрати необхідну кількість голосів. На чотирнадцятий тиждень безрезультатних виборів кардинал Жан-Сіфрен Морі запропонував кандидатуру кардинала К'ярамонті як компромісну. 14 березня 1800 року його обрали новим Папою.

У 1801 році Наполеон Бонапарт відновив Папську державу. Папа повернувся до Риму й узявся за реорганізацію своєї держави. 15 липня 1801 року він підписав з Наполеоном конкордат, який у XIX і навіть у XX столітті служив зразком для інших договорів, укладених апостольською столицею з багатьма країнами Європи та Латинської Америки. У 1804 папа приїхав до Парижу на ритуал коронації Наполеона. Однак не папа, а особисто сам імператор коронував себе і свою дружину Жозефіну. У 1805 Пій VII всупереч волі Наполеона I повернувся до Риму.

З цього часу зросла напруга між папою та імператором, який вважав папську державу своїм леном і розпоряджався церковним майном на свій розсуд. 1808 року французькі війська знову зайняли Рим. 1809 року імператор приєднав папську державу до Франції, а Рим оголосив вільним містом. Папа засудив «грабіжників спадщини св. Петра», не називаючи, проте, імені імператора. 5 липня 1809 року французька військова влада вивезла папу у Савону, а потім — у Фонтенбло під Парижем. На Пія VII чинили тиск, щоб він відмовився від Папської держави і повністю підкорився імператорській владі. Королем Риму став син Наполеона І від другого шлюбу (з Марією Луїзою Габсбург) — Наполеон II.

Після поразки у Росії Наполеон I вирішив пом'якшити свої вимоги і укласти новий конкордат з Пієм VII. У січні 1814 року Наполеон І наказав вивезти папу з Савони, а пізніше повністю його звільнив. На Віденському конгресі, зібраному після падіння Наполеона І, кардинал Консальві знову домігся визнання папи головою Папської держави і всього католицького світу. 1814 року Пій VII відновив орден єзуїтів. В останні роки його правління ініціатива була в руках головним чином кардинала Консальві, який вів дипломатичні переговори, забезпечуючи апостольській столиці можливість подальшого вільного керівництва католицькою церквою. Однак справа не дійшла до укладення нового конкордату з Францією, де аж до 1905 року діяли умови наполеонівського конкордату з додатками (так званими органічними статтями), самовільно введеними імператором. Попри прохолодні стосунки з сім'єю Наполеона І, папа дав їй політичний притулок після його поразки. 1822 року Пію VII виповнилось 80 років і його здоров'я помітно погіршилося. 6 липня 1823 року він впав у своїй резиденції та зламав стегно, після чого він був прикутий до ліжка. В останні тижні свого життя він часто втрачав свідомість та марив.
Похований у крипті Собору Святого Петра.

2007 року розпочався процес його беатифікації.

Пій VII та Україна

У 1817 році Пій VII надіслав перемиському греко-католицькому єпископу Михайлу Левицькому листа, в якому висловив незадоволення намірами єпископа розвивати освіту українською мовою. Лист був реакцією на переписку Левицького з кардиналом Северолі (представником папи у Відні), у якому останній вимагав згорнути плани Перемиського освітнього товариства з розбудови українського шкільництва. Зусилля Пія VII, однак, критично оцінив австрійський цісар, який кваліфікував цей епізод як втручання Риму у внутрішні справи греко-католицької церкви. У листі до цісаря Михайло Левицький пояснював цю ситуацію інтригами поляків та василіан, які хотіли очолити обидві галицькі єпархії (Перемиську та Львівську).[8]

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. ↑ Boutry P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2015. — Vol. 84.
    d:Track:Q1128537
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118792431 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  6. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772
  7. ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  8. ↑ Возняк М. Як пробудилося українське народне життя за Австрії, Львів, 1924 р., "Діло"; - С.35-36

Посилання

  • Пій VII у церковному лексиконі [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
  • п
  • о
  • р
1. Петро (33—67)
2. Лін (67—79)
3. Анакліт (79—88)
4. Климент I (88—99)
5. Еварист (99—105)
6. Олександр I (106—115)
7. Сікст I (115—125)
8. Телесфор (125—136)
9. Гігін (136—140)
10. Пій I (140—154)
11. Анікет (154—167)
12. Сотер (168—174)
13. Елевтерій (174—189)
14. Віктор I (189—199)
15. Зеферин (199—217)
16. Калікст I (217—222)
17. Урбан I (222—230)
18. Понтіан (230—235)
19. Антер (235—236)
20. Фабіан (236—250)
21. Корнелій (251—253)
22. Луцій I (253—254)
23. Стефан I (254—257)
24. Сікст II (257—258)
25. Діонісій (259—268)
26. Фелікс I (269—274)
27. Євтихій (275—283)
28. Гай (283—296)
29. Марцелін (296—304)
30. Марцел I (308—309)
31. Євсевій (309—310)
32. Мильтіад (311—314)
33. Сильвестр I (314—335)
34. Марк (336)
35. Юлій I (337—352)
36. Ліберій (352—366)
37. Дамасій I (366—384)
38. Сиріцій (384—399)
39. Анастасій I (399—401)
40. Інокентій I (401—417)
41. Зосима (417—418)
42. Боніфацій I (418—422)
43. Целестин I (422—432)
44. Сікст III (432—440)
45. Лев I (440—461)
46. Гіларій (461—468)
47. Сімпліцій (468—483)
48. Фелікс III (483—492)
49. Геласій I (492—496)
50. Анастасій II (496—498)
51. Симах (498—514)
52. Гормізд (514—523)
53. Іван I (523—526)
54. Фелікс IV (526—530)
55. Боніфацій II (530—532)
56. Іван II (533—535)
57. Агапіт I (535—536)
58. Сільверій (536—537)
59. Вігілій (537—555)
60. Пелагій I (556—561)
61. Іван III (561—574)
62. Бенедикт I (575—579)
63. Пелагій II (579—590)
64. Григорій I (590—604)
65. Сабініан (604—606)
66. Боніфацій III (607)
67. Боніфацій IV (608—615)
68. Адеодат I (615—618)
69. Боніфацій V (619—625)
70. Гонорій I (625—638)
71. Северин (638—640)
72. Іван IV (640—642)
73. Теодор I (642—649)
74. Мартин I (649—655)
75. Євгеній I (655—657)
76. Віталіан (657—672)
77. Адеодат II (672—676)
78. Домн (676—678)
79. Агафон (678—681)
80. Лев II (681—683)
81. Бенедикт II (684—685)
82. Іван V (685—686)
83. Конон (686—687)
84. Сергій I (687—701)
85. Іван VI (701—705)
86. Іван VII (705—707)
87. Сизиній (708)
88. Костянтин (708—715)
89. Григорій II (715—731)
90. Григорій III (731—741)
91. Захарій (741—752)
Стефан II (752, без інтронізації)
92. Стефан II (752—757)
93. Павло I (757—767)
94. Стефан III (767—772)
95. Адріан I (772—795)
96. Лев III (795—816)
97. Стефан IV (816—817)
98. Пасхалій I (817—824)
99. Євгеній II (824—827)
100. Валентин (827)
101. Григорій IV (827—844)
102. Сергій II (844—847)
103. Лев IV (847—855)
104. Бенедикт III (855—858)
105. Миколай I (858—867)
106. Адріан II (867—872)
107. Іван VIII (872—882)
108. Марин I (882—884)
109. Адріан III (884—885)
110. Стефан V (885—891)
111. Формоз (891—896)
112. Боніфацій VI (896)
113. Стефан VI (896—897)
114. Роман (897)
115. Теодор II (897)
116. Іван IX (898—900)
117. Бенедикт IV (900—903)
118. Лев V (903)
119. Сергій III (904—911)
120. Анастасій III (911—913)
121. Ландон (913—914)
122. Іван X (914—928)
123. Лев VI (928)
124. Стефан VII (928—931)
125. Іван XI (931—935)
126. Лев VII (936—939)
127. Стефан VIII (939—942)
128. Марин II (942—946)
129. Агапіт II (946—955)
130. Іван XII (955—964)
131. Бенедикт V (964)
132. Лев VIII (964—965)
133. Іван XIII (965—972)
134. Бенедикт VI (973—974)
135. Бенедикт VII (974—983)
136. Іван XIV (983—984)
137. Іван XV (985—996)
138. Григорій V (996—999)
139. Сильвестр II (999—1003)
140. Іван XVII (1003)
141. Іван XVIII (1003—1009)
142. Сергій IV (1009—1012)
143. Бенедикт VIII (1012—1024)
144. Іван XIX (1024—1032)
145. Бенедикт IX (1034—1044)
146. Сильвестр III (1045)
147. Бенедикт IX (1045—1046)
148. Григорій VI (1046)
149. Климент II (1046—1047)
150. Бенедикт IX (1047—1048)
151. Дамасій II (1048)
152. Лев IX (1049—1054)
153. Віктор II (1055—1057)
154. Стефан IX (1057—1058)
155. Миколай II (1058—1061)
156. Олександр II (1061—1073)
157. Григорій VII (1073—1085)
158. Віктор III (1086—1087)
159. Урбан II (1088—1099)
160. Пасхалій II (1099—1118)
161. Геласій II (1118—1119)
162. Калікст II (1119—1124)
163. Гонорій II (1124—1130)
164. Інокентій II (1130—1143)
165. Целестин II (1143—1144)
166. Луцій II (1144—1145)
167. Євгеній III (1145—1153)
168. Анастасій IV (1153—1154)
169. Адріан IV (1154—1159)
170. Олександр III (1159—1181)
171. Луцій III (1181—1185)
172. Урбан III (1185—1187)
173. Григорій VIII (1187)
174. Климент III (1187—1191)
175. Целестин III (1191—1198)
176. Іннокентій III (1198—1216)
177. Гонорій III (1216—1227)
178. Григорій IX (1227—1241)
179. Целестин IV (1241—1243)
180. Іннокентій IV (1243—1254)
181. Олександр IV (1254—1261)
182. Урбан IV (1261—1264)
183. Климент IV (1265—1268)
184. Григорій X (1271—1276)
185. Інокентій V (1276)
186. Адріан V (1276)
187. Іван XXI (1276—1277)
188. Миколай III (1277—1280)
189. Мартин IV (1281—1285)
190. Гонорій IV (1285—1287)
191. Миколай IV (1288—1292)
192. Целестин V (1294)
193. Боніфацій VIII (1294—1303)
194. Бенедикт XI (1303—1304)
195. Климент V (1305—1314)
196. Іван XXII (1316—1334)
197. Бенедикт XII (1334—1342)
198. Климент VI (1342—1352)
199. Інокентій VI (1352—1362)
200. Урбан V (1362—1370)
201. Григорій XI (1370—1378)
202. Урбан VI (1378—1389)
203. Боніфацій IX (1389—1404)
204. Інокентій VII (1404—1406)
205. Григорій XII (1406—1415)
206. Мартин V (1417—1431)
207. Євгеній IV (1431—1447)
208. Миколай V (1447—1455)
209. Калікст III (1455—1458)
210. Пій II (1458—1464)
211. Павло II (1464—1471)
212. Сікст IV (1471—1484)
213. Інокентій VIII (1484—1492)
214. Олександр VI (1492—1503)
215. Пій III (1503)
216. Юлій II (1503—1513)
217. Лев X (1513—1521)
218. Адріан VI (1522—1523)
219. Климент VII (1523—1534)
220. Павло III (1534—1549)
221. Юлій III (1549—1555)
222. Марцелл II (1555)
223. Павло IV (1555—1559)
224. Пій IV (1559—1565)
225. Пій V (1566—1572)
226. Григорій XIII (1572—1585)
227. Сікст V (1585—1590)
228. Урбан VII (1590)
229. Григорій XIV (1590—1591)
230. Інокентій IX (1591)
231. Климент VIII (1592—1605)
232. Лев XI (1605)
233. Павло V (1605—1621)
234. Григорій XV (1621—1623)
235. Урбан VIII (1623—1644)
236. Інокентій X (1644—1655)
237. Олександр VII (1655—1667)
238. Климент IX (1667—1669)
239. Климент X (1670—1676)
240. Інокентій XI (1676—1689)
241. Олександр VIII (1689—1691)
242. Інокентій XII (1691—1700)
243. Климент XI (1700—1721)
244. Інокентій XIII (1721—1724)
245. Бенедикт XIII (1724—1730)
246. Климент XII (1730—1740)
247. Бенедикт XIV (1740—1758)
248. Климент XIII (1758—1769)
249. Климент XIV (1769—1774)
250. Пій VI (1775—1799)
251. Пій VII (1800—1823)
252. Лев XII (1823—1829)
253. Пій VIII (1829—1830)
254. Григорій XVI (1831—1846)
255. Пій IX (1846—1878)
256. Лев XIII (1878—1903)
257. Пій X (1903—1914)
258. Бенедикт XV (1914—1922)
259. Пій XI (1922—1939)
260. Пій XII (1939—1958)
261. Іван XXIII (1958—1963)
262. Павло VI (1963—1978)
263. Іван Павло I (1978)
264. Іван Павло II (1978—2005)
265. Бенедикт XVI (2005—2013)
266. Франциск (з 2013)
Список римських пап • Антипапи • Портал:Католицтво
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Comic Vine · Архів образотворчого мистецтва (Чехія) · Королівська академія мистецтв · Музей Вікторії та Альберта · Музей мистецтв Філадельфії · Національна портретна галерея (Лондон)
Генеалогія та некрополістика
Find a Grave · Genealogics.org · Geni.com · Родовід · WikiTree
Література та бібліографія
Goodreads · Goodreads · Index Theologicus · Lord Byron and his Times · Open Library · openMLOL.it · openMLOL.it · Бібліографія історії чеських земель · Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса · Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса
Тематичні сайти
Early Modern Letters Online · Edition humboldt digital · SNAC · Архів Єльського університету · Дипломатичні документи Швейцарії · Німецький літературний архів Марбах · Wolfram Language
Словники та енциклопедії
Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Православная энциклопедия · Хорватська енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Catholic Encyclopedia · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia · Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання
Британський музей · Alvin · Collaborative InterLingual Index · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · National Historical Museums of Sweden · NNDB · SNAC · WordNet
Нормативний контроль
AAR: 12383389 · Autoritats UB: a1197864 · BanQ: 0000671384 · BAV: ADV10285902 · BIBSYS: 1020288 · BLBNB: 000196348 · BNC: a10474213 · BNCHL: 000005473 · BNE: XX841071 · BNF: 12215406c · BPN: 53923015 · CANTIC: 981058521552806706 · CCAB: 000024179 · CiNii: DA15213082 · CONOR.SI: 187575139 · CONOR.SR: 25587815 · ERRR: a11439488 · FAST: 153223 · Freebase: /m/0j194 · GND: 118792431 · GR-AtACA: 61597 · ICCU: CFIV112149 · ISNI: 0000000121029249 · J9U: 987007273474505171 · LCCN: n85119541 · LIBRIS: 0xbfjqkj4pq26vf · LIH: LNB:V*290272;=BI · LNB: 000157184 · MAK: 9810653326505606 · Museo Galileo: 85300 · N6I: vtls000096684 · NCF: ncf12080533 · NKC: xx0022461 · NLA: 1525078 · NLI: 000470070 · NLP: a0000001187038 · NTA: 070066086 · NUKAT: n00031151 · PTBNP: 1312332 · PUST: 38411 · RERO: 02-A012351395 · RILM: 161784 · RISM: people/52438 · RRL: 176441 · SEARCH: 68741 · SELIBR: 275446 · SHARE: 295681 · SUDOC: 030814626 · ULAN: 500354320 · UPSA: 1414103 · URBS: 15488 · VcBA: 495/27258 · VIAF: 98122431 · WorldCat: lccn-n85119541 · РНБ: 770185677