ОСУ-76
| ОСУ-76 | |
|---|---|
 | |
| Тип | САУ безпосередньої підтримки |
| Історія використання | |
| На озброєнні | на озброєння не прийнята |
| Історія виробництва | |
| Виробник |  СРСР |
| Виготовлення | 1944 |
| Виготовлена кількість | 3 |
| Характеристики | |
| Вага | 4,2 |
| Довжина | 5000 |
| Довжина ствола | 51,6 |
| Ширина | 2150 |
| Висота | 1560 |
| Обслуга | 3 |
| | |
| Калібр | 76,2-мм ЗІС-3 |
| Підвищення | −5…+12 |
| Траверс | ±10 |
| | |
| Броня | сталева катана гомогенна Лоб: верх: 6 / 51°, середина: 6 / 22°, низ: 6 / 78° Борт: 6 / 0° Корма: 6 / 13° Дах: 6 Днище: 6 Башта: лоб: 10 / 25°, борт: 6 / 22°, корма: 6 / 0°, дах: відкритий |
Головне озброєння | Гармата боєкомплект: 30 |
| Двигун | рядний 4 — циліндровий карбюраторний рідинного охолодження 50 |
| Питома потужність | 11,9 |
| Підвіска | торсіонна, індивідуальна тиск на ґрунт: 0,4 |
| Дорожній просвіт | 290 |
| Паливо | бензин |
| Швидкість | шосе: 41 |
ОСУ-76 — дослідна радянська самохідна артилерійська установка (САУ) періоду Другої світової війни.
Була розроблена в березні — травні 1944 року як максимально полегшена та спрощена версія СУ-76 і як і остання, призначена для безпосередньої підтримки піхоти.
Маючи схожу конструкцію та однакову артилерійську частину з СУ-76, ОСУ-76 базувалася на агрегатах більш раннього легкого танку Т-60.
Три прототипи ОСУ-76 були виготовлені влітку 1944 року, проте їх випробування виявили недостатню стійкість настільки легкої САУ при стрільбі з 76-мм гармати, а також незадовільну рухливість, через що на озброєння ОСУ-76 прийнята не була.
Література
- А. Чубачин. Самоходное орудие СУ-76. — Москва : БТВ-МН, 2006. — 92 с. — (Военная летопись — Бронетанковый музей № 8) — 1000 прим.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
