Всесвітня виставка 1862

Всесвітня виставка 1862
51°30′01″ пн. ш. 0°10′33″ зх. д. / 51.500388890027778643° пн. ш. 0.175888890028° зх. д. / 51.500388890027778643; -0.175888890028Координати: 51°30′01″ пн. ш. 0°10′33″ зх. д. / 51.500388890027778643° пн. ш. 0.175888890028° зх. д. / 51.500388890027778643; -0.175888890028
Країна	Велика Британія
Розташування	Лондон
Тип	Expo
Всесвітня виставка 1862 Всесвітня виставка 1862 (Велика Британія)
Медіафайли у Вікісховищі

Всесві́тня ви́ставка 1862 ро́ку — друга всесвітня виставка, що відбулася в Лондоні від 1 травня по 1 листопада 1862 року, поруч зі садами Королівського садівничого товариства в Південному Кенсінгтоні, де нині розташовується кілька музеїв, серед них — музей природознавства і музей науки.

Підготовка

Британську промисловість уразила економічна криза 1857—1858 років, яка набула характеру всесвітньої. У 1861—1862 роках настала глибока депресія. Це сталося в дні виставки 1862 року. Ось свідчення сучасника, написане в день її відкриття^[1]:

Справи дуже погані… Манчестер зовсім у крайності. Ланкашир зовсім знемагає. Треба ж так, щоб свято промисловості святкувалося саме в ту годину, коли промисловість зазнає тяжкої кризи.

Громадянська війна в США, що почалася 1861 року, призвела до призупинення надходження американської бавовни до Англії. Це викликало масові закриття бавовняних фабрик^[2]. Але англійське керівництво зробило все, щоб виставка відбулася.

Організація

У виставці взяли участь понад 28 000 учасників з 36 країн, за винятком США, яким завадила громадянська війна. Відділи виставки (всього 25) створювали за принципом «одна країна — один відділ». Однак під експонати Англії відводилося шість відділів (від 20 до 25)^[3]. Найбільша англійська експозиція займала більше половини виставкової площі (більше 10 тис. експонентів, зокрема близько 700 — з колоній). Наступною за площею була експозиція Франції — близько 13,5 тис. м² і більше 3500 виробників. Серед найбільших експонентів виставки були Німеччина (Німецький митний союз — Пруссія та ін.) — 7,7 тис. м², Австро-Угорщина і Бельгія — близько 5,0 тис. м² кожна, Росія та Італія — понад 1,7 тис. м² кожна. Решта країн займали менше 1000 м² (Швейцарія, Швеція, Норвегія, Данія, Нідерланди, Іспанія, Португалія, Рим, Греція, Туреччина, Єгипет, Туніс, Коста-Рика, Гватемала, Бразилія, Еквадор, Перу, Уругвай, Венесуела, Боснія)^[4][5].

Місцем виставки обрано Південний Кенсінгтон у Лондоні, де сьогодні стоїть музей природознавства. Будівництво цегляних будівель (з використанням 12 000 тонн чавуну) на 21 га обійшлася в £300 тисяч, виручених зі Всесвітньої виставки 1851 року^[6]. Будівлю звели за 12 місяців, коштувала вона більше 2,5 млн фунтів стерлінгів^[3]. Художні галереї зайняли три боки південної зони, де особливу увагу приділили освітленню, щоб не допустити відблисків. Слідом йшли «Виробничі будівлі», об'єднані під скляними куполами 45×80 м — найграндіознішими на той момент. Фахверкова «Машинна галерея» була єдиною будівлею, пізніше перенесеною на Прінс-Консорт-Роуд^[7].

Ротонду, що підтримувала скляний купол, увінчувало гасло^[4]:

О Боже! Від тебе сходять на Землю багатства і слава. Ти царюєш над усім, у правиці Твоїй полягає могутність і сила, і тільки ти один можеш зробити людину великою!

Виставку відкрито 1 травня 1862 року. Королеву Вікторію представляв її кузен герцог Кембриджський. Вступні слова вимовив граф Гранвілл^[en], який очолював групу організаторів заходу^[8].

1 листопада 1862 року відбулася офіційна церемонія закриття, проте виставка для відвідувачів залишалася відкритою до 15 листопада 1862 року. Виставку відвідали близько 6,1 млн осіб із запланованих 11 млн^[4].

Парламент відхилив пропозицію уряду придбати будівлі виставки, які пізніше продано й використано в будівництві палацу Александри^[9].

Експонати

На виставці представлено 29800 експонатів^[2]. Вона демонструвала успіхи промислової революції після Всесвітньої виставки 1851 року. Серед експонатів відзначено електричний телеграф, підводний комунікаційний кабель, пластик, ткацькі та інші верстати, обчислювальну машину Беббіджа, бавовняну прядильню^[10]. На виставці демонструвалося застосування гуми^[4] і бесемерівський процес у сталеливарному виробництві. Сенсацію викликав прототип холодильника^[10].

Була також низка менш масштабних товарів: тканини, килими, скульптури, меблі, посуд, порцеляна, вироби зі срібла і скла, шпалери^[5].

Художня виставка вперше проводилася повномасштабно, окремо від промислових експонатів^[4]. Свої художні роботи представив Вільям Морріс^[2]. Уперше за всю історію виставок свої картини представила Туреччина: син турецького посла Пол Мусурус-Бей (1840—1927)^[11] виставив портрети і картини повсякденного турецького життя^[12].

Бенджамін Сімпсон^[en] продемонстрував фотокартки народов Індії^[13].

ХарківськійВільям Інґланд^[en] зробив 350 стереозображень виставки для Лондонської стереоскопічної компанії. При цьому він використав новий колодієвий процес. Ці знімки продавали охочим у коробках, а спеціальний посланець доставив їх королеві, яка змогла оцінити виставку, не зупинивши свого трауру за чоловіком^[14].

Лондонська залізнична компанія представила пасажирський Експрес № 531 «Пані озера» (англ. Lady of the Lake). Його «побратим» — локомотив № 229 Watt того ж року став відомим через випадок зі судном Trent^[en][15]. «Пані озера», що отримала на виставці бронзову медаль, стала настільки популярною, що весь клас локомотивів почали називати «Панями озера»^[16].

Інженер-технолог мануфактурної ради Міністерства фінансів Російської імперії Микола Пилипович Лабзін^[17] повідомляв, що на виставці ніяких абсолютно нових механізмів не знайшлося, тому «в століття таких величезних успіхів машинної справи важко очікувати ще чогось нового, що могло б зробити переворот у промисловому світі». Але через кілька років з'явилися електродвигуни, і доба пари почала стрімко поступатися місцем новому виду енергії^[18].

В цей же час тут пройшов міжнародний шаховий турнір 1862 року^[ru][19].

У середині виставки, 12 червня^[2] / 11 липня^[4], кращим з більш ніж 25 тисяч її експонатів присуджено 7 тисяч медалей і 5300 почесних відгуків^[2], що більше, ніж 1851 року, але менше, ніж на попередній Всесвітній виставці в Парижі^[4]. Оцінки проводилися за 36 категоріями (класами), на які поділили всі виставлені предмети^[2].

Музика

На відміну від Всесвітньої виставки 1851 року Королівське товариство мистецтв подбало про музичний супровід. Музичний критик Генрі Джолі рекомендував твори Вільяма Стерндейла Бернетта^[en], Джакомо Меєрбера, Даніеля Обера і Джоаккіно Россіні^[20]. Останній вже не творив і тому відмовився від співпраці. Замість Россіні запросили Джузеппе Верді^[21].

Вільям Стердейл Бернетт написавши «Оду на відкриття Всесвітньої виставки» (англ. Ode Written Expressly for the Opening of the International Exhibition) на слова Альфреда Теннісона, Меєрбер склав святковий марш «Fest-Ouvertüre im Marschstyl», а Обер — тріумфальний марш «Grand triumphal march». Ці три композиції у виконанні оркестру під керуванням Майкла Кости^[en] прозвучали на урочистому відкритті 1 травня 1862 року. Через політичний підтекст, що виражав позицію італійця-композитора, кантату Верді «Inno delle nazioni^[en]» не включили до програми відкриття^[22]. Вона прозвучала вперше 24 травня 1862 року в Театрі Її Величності^[23].

Події та видатні гості

На відкритті виставки 1 травня 1862 року один 70-річний член британського парламенту Роберт Еґліонбі Слейні^[en] впав із залізничної платформи. Попри забій, він продовжив огляд виставки, але помер від гангрени, яка розвилася від 19 числа^[24].

Влітку на виставці побував Ф. М. Достоєвський, що вперше виїхав за кордон^[25].

Російський педагог Василь Водовозов^[ru] залишив опис педагогічного відділу, що вперше з'явився на Всесвітній виставці^[18][26].

Галерея

• 
  Іноземці на виставці. Сатира Френсіс Елізабет Вінн^[en]
• 
  Західний Виставковий палац
• 
  Обкладинка путівника виставкою
• 
  Фонтан Ross в Единбурзі, виготовлений у Парижі, виставлявся на Всесвітній виставці 1862 року в Лондоні
• 
  Фонтан у парку Вікторія міста Ешфорд^[ru] був експонатом виставки 1862 року
• 
  Стара Місіс Джембороу. Сатира на модні тоді криноліни
• 
  Скульптура Уранії руки Кар'є-Белюза, що вінчає годинник майстра Ежена Фарко^[en]. Виготовлено для всесвітньої виставки 1862 року в Лондоні

Примітки

Література

• Мезенин Н. А. [12] — М. : Знание, 1990. — 160 с. Архівовано з джерела 28 лютого 2022
• Стасов В. В. После всемирной выставки (1862). — Избранные сочинения в трёх томах. — М. : Искусство, 1952. — Т. 1. Живопись. Скульптура. Музыка. Архівовано з джерела 28 лютого 2022
• Достоевский Ф. М. Зимние заметки о летних впечатлениях. — М. : Искусство, 1863. — 73 с.
• Водовозов В. И. Педагогический отдел Лондонской всемирной выставки // Журнал минист. народн. просвещения. — № 10. — С. 27-44.
• Dishon, Dalit. South Kensington’s forgotten palace : the 1862 International Exhibition Building // 3 vols. : phD thesis. — University of London, 2006. — 5 May.
• Hollingshead, John. Concise History of the International Exhibition of 1862: Ints Rise and Progress, Its Building and Features and a Summary of All Former Exhibitions. — London : her Majesty's Commissioners, 1862. — 183 с.
• Hunt, Robert. Handbook of the Industrial Department of the Universal Exhibition 1862. — 2 vols. — London, 1862.
• Tongue, Michael. [13] — Discovery Books, 2006. — 112 с. — ISBN 9197211826. Архівовано з джерела 28 лютого 2022
• Hosmer, Harriet Goodhue. Exhibition in 1862 // Once a Week^[en] (Series 1) : magazine. — . — Vol. II. — P. 8—9. Архівовано з джерела 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.

Посилання

• EXPO 1862 LONDON. Official website of the BIE (англ.). Bureau International des Expositions. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 22.12.2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
• London World Exposition 1862 (англ.). 31.08.2003. Архів оригіналу за 11.03.2016. Процитовано 22.12.2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
• Images of the 1862 International Exhibition. Scinece & Society Picture Library (англ.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 22.12.2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
• The Exhibition Building of 1862. British History Online (англ.). London. 1975. с. 137—147. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 22.12.2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)

Тематичні сайти SNAC Довідкові видання National Historical Museums of Sweden · SNAC Нормативний контроль BNF: 12136615c · Freebase: /m/01l3y8 · GND: 5099659-9 · ISNI: 0000000123538485 · NKC: kn20070221002 · SUDOC: 094214328 · VIAF: 156619675

п о р Всесвітня виставка ХІХ століття 1851 (Лондон) • 1855 (Париж) • 1862 (Лондон) • 1867 (Париж) • 1873 (Відень) • 1876 (Філадельфія) • 1878 (Париж) • 1886 (Мельбурн) • 1888 (Барселона) • 1889 (Париж) • 1893 (Чикаго) • 1897 (Брюссель) • 1900 (Париж) ХХ століття 1904 (Сент-Луїс) • 1905 (Льєж) • 1906 (Мілан) • 1909 (Сіетл) • 1910 (Брюссель) • 1913 (Гент) • 1915 (Сан-Франциско) • 1925 (Париж) • 1929 (Барселона) • 1933 (Чикаго) • 1935 (Брюссель) • 1937 (Париж) • 1939 (Нью-Йорк) • 1958 (Брюссель) • 1962 (Сіетл) • 1964 (Нью-Йорк) • 1967 (Монреаль) • 1968 (Сан-Антоніо) • 1970 (Осака) • 1974 (Спокан) • 1975 (Окінава) • 1982 (Ноксвиль) • 1984 (Новий Орлеан) • 1985 (Цукуба) • 1986 (Ванкувер) • 1988 (Брісбен) • 1992 (Севілья) • 1992 (Генуя) • 1993 (Теджон) • 1998 (Лісабон) • 2000 (Ганновер) ХХІ століття 2005 (Наґакуте) • 2008 (Сарагоса) • 2010 (Шанхай) • 2012 (Йосу) • 2015 (Мілан) • 2017 (Астана) • 2020 (Дубай) • 2023 (Буенос-Айрес) • 2025 (Осака) • 2030