Ан-218
| Антонов 218 | |
|---|---|
 | |
| Ан-218 | |
| Призначення: | Пасажирський літак |
| Статус: | Програма заморожена |
| Історія виробництва | |
| Розробник: | АНТК імені Олега Антонова |
| Виробник: | Київський авіаційний завод «Авіант» |
| Модифікації: | Ан-218-100; Ан-218-300 |
| Характеристики | |
| Екіпаж: | 2 ос. |
| Крейсерська швидкість: | 870 км/год |
| Дальність польоту: | 9000 — 12300 км |
| Розміри | |
| Довжина: | 59,79 м |
| Висота: | 15,6 м |
| Діаметр фюзеляжу: | 5,62 мм |
| Розмах крила: | 50 м |
| Площа крила: | 270 м² |
| Шасі: | 3-х опорне |
| Маса | |
| Пустий: | 90,000-91,000 кг |
| Максимальна злітна: | 170 000 кг |
| Силова установка | |
| Двигуни: | 2х Д-18ТМ-1 |
Ан-218 — проєкт українського далекомагістрального широкофюзеляжного авіалайнера середньої місткості, що розроблявся конструкторським бюро в КБ Антонова.
Роботи над проєктом було розпочато в 1991 році. Перші варіанти передбачали створення літака подібного за дизайном до Ту-154. Втім дана схема була визнана неперспективною і від неї відмовилися. В результаті літак отримав двомоторний дизайн, він був покликаний перевозити близько 350 пасажирів з високоекономічними показниками, але в результаті так і не був запущений у виробництво через розпад СРСР.
Особливу увагу було приділено надійності літака — літак був розроблений з урахуванням втоми металу: втомні тріщини не могли би викликати катастрофічні наслідки.
Через нестачу фінансування роботи були припинені у середині 1990-х років. До того часу проєкт був готовий на 80%.
Проєктні варіанти літака
Схема ранніх варіантів
Розробка широкофюзеляжного пасажирського літака Ан-218 почалася в АНТК ім. О. К. Антонова в 1991 році. Це була перша спроба створення широкофюзеляжних літаків Airbus-класу для середніх маршрутів. Це перша спроба АНТК Антонова розробити літак подібного класу. Спочатку Ан-218 мав бути побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого низькоплана. Фюзеляж типу напівмонокок круглого перерізу. Крило помірної стріловидності, забезпечено кінцевими аеродинамічними поверхнями. Шасі прибирається, триколісне з носовою стійкою. Силова установка складається з 3 турбовентиляторних двигунів Д-18ТМ-1. Два двигуни розташовані на пілонах під крилом, третій — у хвостовій частині фюзеляжу. Особливістю є те, що це перший великий літак розробки КБ Антонова, виконаний за аеродинамічною схемою низькоплан. До цього всі літаки АНТК були високопланами.
Кількість пасажирів коливалася в межах 300–400 осіб. На літак Ан-218 покладалися особливо великі надії, оскільки за основними параметрами він наближався до найкращих західних зразків авіатехніки.
Фінальна схема
Ан-218 в фіналі мав бути побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого низькоплана. Фюзеляж типу напівмонокок круглого перерізу. Крило помірної стріловидності, забезпечено кінцевими аеродинамічними поверхнями. Шасі забирається, триколісне з носовою стійкою. Силова установка складається з 2-ох турбовентиляторних двигунів Д-18ТМ-1.
Конструкція Ан-218 включає в себе рішення, технології і схеми, розроблені для комерційних вантажних літаків Ан-124 і Ан-70. Випуск технічної документації повинен був бути завершений в першому півріччі 1993 р. Перший політ дослідного літака планувався на 1994 р., сертифікація в СНД — через рік після цього. Планувалось використовувати окремі частини та компоненти літаків серії Ту-204. Виробництво було заплановано здійснювати в Україні в кооперації з заводами Росії.
У перспективі можливе створення варіантів з дальністю польоту до 12000 км з 200–220 пасажирами, а також із збільшеною до 400 чол. пасажиромісткістю.
Бортова електроніка і навігаційне обладнання мало б відповідати вимогам ІКАО IIIA. Кабіна пілотів мала отримати високий ступінь автоматизації, управління польотом. Система моніторингу включала б в себе шість кольорових багатофункціональних дисплеїв.
Технічна документація на Ан-218 повинна була бути готовою в 1991, і перший політ був запланований на 1994. Сертифікація для країн СНД була запланована на 1995.
За розрахунками, Ан-218 мав перевершити Ту-154 та Іл-86 за такими параметрами:
- паливна ефективність — Ан-218 буде споживати 18 г. палива на пасажиро-кілометр проти 34,5 г. у Іл-86,
- вищий рівень комфорту,
- можливість перевезення пакетованих вантажів,
- краща експлуатаційна технологічність.
Передбачалося розробити принципово нову систему обслуговування літака в аеропорту, знизити її трудомісткість і отримати напрацювання 3,5-4 тис. год на рік на кожен літак. Трудомісткість техобслуговування літака оцінюється в 9,5 люд.-год на 1 год польоту. Практична дальність повинна була б бути в межах 9000 — 12300 кілометрів.
Розмах крила літака був 50 м, довжина літака 58,15 м, висота літака 15,6 м; площа крила 270 м²; діаметр фюзеляжу 5,62 м.
Сучасний стан проєкту
Через вкрай складне матеріальне становище проєкт Ан-218 заморожений. На початку 1990-х років був виготовлений макет літака і фактично він був запущений в виробництво, однак в такому стані він пробув лише 1 тиждень. Програма була припинена.
В середині 2006 року макет літака був розібраний. У наш час АНТК Антонова займається іншими проєктами.
Джерела
- АвіаПорт [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Повнорозмірний макет [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Неудачная попытка создания магистрального пассажирского самолета Ан-218 в Украине [Архівовано 1 травня 2019 у Wayback Machine.]
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2015) |
| |||||||||||||||||||||||||||||
